Цікаві пропозиції

Погода

 

Text Size

В.Заславский Станіслав Жолкевський: лицар, політик, меценат Частина 3. Повстання Северина Наливйко

В. Заславский

Станіслав Жолкевський: лицар, політик, меценат

Частина 3. Повстання Северина Наливйко

 

image003

Станіслав Жолкевський.

image005

Северин Наливайко

image007

Козаки в морському поході

image025

Запорожці

image011

Козаки

image013

Козак на становиську. Картина ХІХ ст..

image015

Козаки. Зі старовинної мініатюри

image017

Запорізька січ

image019

Бойовий порядок запорожців

image021

Перша самостійна кампанія

Це було перше по-справжньому велике козацьке повстання, і для його придушення потрібні були значні сили. Магнатські війська неспроможні були протистояти досвідченим в боях запорожцям, яких підтримувало більшість селян та міщан. Крім того, Северин Наливайко був відчайдушною людиною з неабияким військовим хистом, лідерськими здібностями та величезною відвагою. Це був справжній шукач пригод, до того ж не позбавлений відчуття справедливості та честі. Був він рицарем при дворі князя Костянтина Острозького (брат його, Даміан Наливайко, був ректором Острозької академії), як талановитий пушкар, очолював артилерію, приймав участь у придушенні повстання Кшиштофа Косинського, потім подався до Запоріжжя, де пояснив свої мотиви щодо участі у поході Острозького проти повстанців, після чого став на чолі кількатисячного козацького загону та розпочав походи проти татар та турок. Почалося все з того, що повернувшись з молдавського походу 1595 року, Наливайко сів у Брацлаві, де під його проводом міщани та магістрат опанували містом, взяли замок, заволоділи гарматами та попалили гродські та земські книги. Це був перший виступ Наливайка проти «своїх», себто, проти української та польської шляхти, і штовхнуло його на це аж ніяк не бажання поживи або бажання пригод. Мабуть, староста та місцева шляхта допекла міщан, до яких завжди ставилася без поваги, і відважний ватажок не схотів сидіти спокійно. В свою чергу місцева шляхта, бажаючи реваншу, відправилася з військовим загоном до Брацлаву, проте Наливайко з магістратом перебили їх. Саме тоді Жолкевський через свого ротмістра надіслав брацлавським міщанам наказ припинити бунт під загрозою військової експедиції. Брацлав погодився, віддавши замок та гармати старості, але Наливайко пішов на Волинь, де пограбував Луцьк, потім рушив на Слуцьк, Бобруйськ, Могилів. Зібране литовським гетьманом військо не могло завдати Наливайкові серйозної шкоди.

Непересічною постаттю був і Григорій Лобода – заможний козак, володар декількох сіл на Поліссі. Костянтин Острозький називають його паном та гетьманом запорізьким (pan Loboda hetman zaporoski). Дружиною його була панна Оборська – Лобода закохався в неї та примусив опікунів панни видати її за себе. У 1593 році він очолює похід козаків на Дунай. Загалом усі історики ходяться в тому, що за Лободою стояли правдиві, досвідчені запорожці, а за Наливайком – утікачі та шукачі пригод. Тому Лобода з запорожцями мали можливість вирішити свою справу миром, а Наливайко зі своїми прибічниками – не мав.

В січні 1596 року Наливайко, повернувшись на Волинь, спрямував свої дії головним чином проти прихильників унії православної церкви з Римом – недарма він служив у Острозького, завзятого ворога унії, та входив у так зване «острозьке коло» церковників та православної шляхти. Разом із колишнім слугою єпископа Кирила Терлецького (одного з ініціаторів унії) Наливайко нападав на маєтності Терлецьких та інших уніатів та прихильників унії. Шарпав козацький ватажок і землі пана Каліновського, пояснюючи це тим, що Каліновський в свій час забив до смерті батька Наливайка. Водночас запорізькі загони на чолі з Григорієм Лободою робили наїзди на шляхетські маєтки на Поліссі (Сучасні Київщина та Житомирщина). Наливайко та Лобода діяли окремо, і, можливо, мали у своїх діях різні мотиви. Запорожці та наливайківці відрікалися одні від одних, та об’єдналися лише тоді, коли довелося разом діяти проти спільного ворога – польного гетьмана Станіслава Жолкевського.

До того часу королівський уряд стояв за мир з козаками, і навіть у невеликих місцевих конфліктах (брацлавський бунт або повстання Косинського) Жолкевський і Замойський радили домовлятися з козаками мирно, а король закликав Лободу не чинити шкоди королівським та шляхетським маєткам. Проте дії Наливайка та запорожців носили вже характер релігійного протесту (усі сучасники згадують, що Наливайко ненавидів унію та після проголошення унії виступав головним чином проти її прихильників). Крім того, масштаби їхніх дій були в багато разів більше за бунти Косинського чи брацлавських міщан, і наш герой отримує від короля та канцлера наказ – розправитися з бунтівниками. Для Жолкевського це була перша експедиція, яку він очолював особисто, без нагляду та підтримки Замойського. Відважний та вірний рицар в ньому поступово перетворювався на непересічного мудрого, обережного та кмітливого полководця, який шукає не собі слави, а війську перемоги, та дбає про інтереси країни більш ніж про власні. До Жолкевського приєднались численні пани, які мали землі на Київщині та які потерпали від козацьких наїздів. Щоправда, такі ображені магнати зазвичай розправлялись з повсталими козаками досить жорстоко, а Жолкевський був ідейним противником подібним заходів.

Велика погоня

Бойові дії Жолкевський планував почати ще з січня 1596 року, проте чекав, сподіваючись на коронне військо та шляхетські ополчення, які мали до нього приєднатися у Кремінці (якраз збиралася комісія для збору війська з метою придушення повстання). Проте ані король, ані шляхта з магнатами свого слова не додержали, і Жолкевський мав битися з повстанцями самотужки, з трьохтисячним військом, яке ще не вилікували ран та не отримало платні після молдавського походу. Крім того, похід почався у середині лютого, коли ніг почав танути, і дороги були вщент зіпсовані. Незважаючи на це, Жолкевський вирішив взяти ворога швидким та неочікуваним наступом. Гетьман знав своє військо та довіряв йому. Крім того, в нього не було вибору – повстанці щодня сильнішали, і могли об’єднатись перед спільним ворогом. Жолкевському слід було діяти поки не ворог ще не був готовий до спільних рішучих дій.

Першим схаменувся Наливайко – почав відступати з Волині на Брацлавщину де його пам’ятали та любили – рушив через Остропіль, Пиків, і далі до Брацлава. Жолкевський взяв 10 рот війська та рушив з Кремінця за ним, наступаючи Наливайкові на п’яти та громлячи відсталих від повстанського війська козаків. Тим часом Наливайко відступав хоча і поспішно, але в бойовому порядку, табором – окруживши військо возами, за якими ховалися пушкарі та стрільці. Наливайко мав при собі 20 гармат та чимало гаківниць, вдосталь пороху, а до кожної гармати був прикований пушкар. З тисячею козаків не ризикував тратити проти Жолкевьского, і сподівався на підтримку міщан та селян на Брацлавщині. Проте міщани не хотіли сваритися з Жолкевським. У Пикові перед Наливайком зачинили брами, а брацлавський староста Отрусь лише запропонував бути посередником у переговорах з Жолкевським. Умови гетьмана були досить м’які – розпустити військо, віддати гармати та корогву австрійського імператора, взяту ним протягом спільних дій з австрійцями. Проте Наливайко не вважав справу програною, і не хотів завершувати вій великий похід безславно. Йому нарешті вдалося домовитись з Лободою та запорожцями, і повстанське військо рушило на схід, на з’єднання з Лободою – рушив через Дике Поле, через степ, що до того часу не знав настільки численних гостей. Там, потопивши гармати, козаки рушили в уманські ліси, а звідти – на Корсунь, щоб під Києвом з’єднатися з Лободою.

В Дике Поле Жолкевський рушити не хотів, і став під Брацлавом, щоб дати війську відпочити, дочекатися обозів та гармат. Для остраху брацлавських міщан він стратив брацлавського війта та ще якогось «бунтівника». Швидким наступом вирішити справу не вдалося, він почав готуватись до довгої війни з об’єднаними силами повстанців. Військо відпочило, обозі підійшли, проте незабаром прийшли вісті з Київщини – князь Ружинський після кількох перемог потерпів поразку від козацьких військ та заперся у білоцерківському замку – у місто наливайківців впустили міщани, які теж симпатизували повстанцям більш ніж шляхті. Жолкевський поспішив йому на допомогу (незважаючи на те, що на розмиті дороги впав сніг, рухатись по них було просто неможливо). Побачивши під Білою Церквою самого Жолкевського, козаки почали відступ до Трипілля, що під Києвом. Гетьман рушив у погоню, сподіваючись розбити цю частину козацької армії – тоді решта повстанців, що стояла під Києвом, не мала б жодної надії та капітулювала без бою.

3 квітня під Гострим Каменем між козаками та гетьманським військом відбулася битва. Кажучи словами побожного Жолкевського, захопити козацький табір «не судив Бог». У польного гетьмана було війська біля двох тисяч, у козаків – значно більше (в реляції про битву). Табір, яким козаки відступали до Трипілля, був оточений п’ятьма рядами возів, мав двадцять дві гармати. Козаки відбивалися відчайдушно, і Жолкевський мусив відступити, завдавши козакам значних втрат – хоча і власне військо було досить пошкоджене. Запорожці ж обрали гетьманом Наливайка (попереднього гетьмана, Матвія Шавулу, було покалічено, а численних запорізьких ветеранів було вбито) та відступили до Києва, де об'єдналися з рештою козаків, а звідти – до Переяслава, переправившись через Дніпро. Там гетьманом наново обрали Лободу. Тим часом Жолкевський чекав на підмогу – литовського війська з Білої Русі під проводом Яна Ходкевича та власних солдат, що лишилися у Волощині. Через два тижні він був готовий до наступних дій.

Маючи тепер військо, рівне козацькому по числу (повстанців залишилося лише 6 тисяч, і з ними були жінки й діти), Жолкевський все одно хотів вирішити праву миром – вимагав видати Наливайка й Лободу, гармати та австрійську корогву. Видати ватажків повстанці відмовилися та рушили табором на Задніпров’я – східний кордон Речі Посполитої, за яким йшов дикий, незалюднений степ. Звідти було зручно тікати до Криму, на Дон або до Москви. На це, певно, і розраховували повстанці – втекти туди, де Жолкевський їх не сягне. В цьому разі гетьманський похід опинився б невдалим, а сього Жолкевський допустити не міг. Це була його перша самостійна експедиція, яка визначала всю його подальшу кар’єру. Тому його метою була або капітуляція ворога, або його повне знищення. Він засилає вперед загін під проводом пана Миколи Струся, який мав би зайти козакам у тил, не дозволивши їм рушили далі на схід. Струсь виконав цю операцію блискуче, і повстанці опинилися у пастці. Козацький табір стояв тоді над річкою Солодицею, під Лубнами. Отримавши довідку від Струся про завершення маневру, Жолкевський поспішно рушив назустріч козакам, виславши перед себе п’ять сотень кінноти, які застали козаків посеред переправи і не дали їм зруйнувати міст. 26 травня козаки, зрозумівши, що опинися у пастці, і окопалися валами на високому пагорбі над річкою, перетворивши свій табір на справжню фортецю – рови та вали з бастіонами, два ряди возів та поспішно зроблені дерев’яні зруби, на яких стояли гармати. Приступом здобути козацьку фортецю Жолкевський не міг, тому обмежився постійним обстрілом табору з гармат, а кіннота, що постійно несла варту перед фортецею, не дозволяла козакам робити вилазки та виганяти коне на пасовиська, а згодом відрізала повстанців і від води. Водночас Жолкевський сподівався на мирне рішення справи – постійно вів переговори з запорожцями, хоча втомлена від облоги та багатомісячної погоні військо стояло на тому щоб вирізати козаків до ноги. Незгода почалася і між козаками – запорожці погоджувались на умови капітуляції, наливайківці звинуватили їх у зраді, Лободу було вбито на раді старшини, і єдиним повстанським провідником став Северин Наливайко.

Нарешті Жолкевський приготував своє військо до рішучого штурму, і козаки погодилися на гетьманські умови – видали провідників (Наливайко боронився до останнього, але все одно був схоплений), гармату та увесь скарб – головним чином здобич з походів. І тоді вояки Жолкевського, увірвавшись у табір, влаштували різанину. Жолкевський нічого не міг з цим зробити – військо було зле на козаків за усі негоди погонь та облог. За одними даними було вбито кількадесят чоловік, за іншими – кілька тисяч. Сам Жолкевський пише про це так:

«При відбиранню від козаків речей, забраних ними в Білій Церкві від жовнірів стало ся немале замішання. Жовнїри, особливо угорська піхота, а також українська, роз’ярені на козаків, не тільки забирали від них свої речі, але стали видирати і їх власні, і побили їх кількадесять - стримати тих роз’ярених людей не можна було ніяким чином, хоч я з панами ротмістрами запобігав тому всіма силами й заходами».

Ще за одними даними, шляхта, що була у війську Жолкевського, поставила після капітуляції ще одну вимогу – повернути собі втікачів. Іншими словами – якби пан знайшов у війську свого селянина, він міг забрати його з собою. Коли козаки відмовилися від цього, Жолкевський відповів їм: «обороняйтесь». Усі подробиці Солоницької битви навряд чи вдасться визначити – забагато легенд склалося про героїчний відступ повстанців та про шалену погоню гетьманських загонів, про облогу імпровізованої фортеці та про нещасливий її кінець. Ходили легенди, що Наливайка було посаджено у мідного бика, і там спалено (друга версія – після дворічного ув’язнення та тортур йому було відтято голову), що ватажок Кремпський вивів з оточення більшість козаків… в народній пам’яті Наливайко і Лобода залишилися героями, народними месниками, що підняли меч на захист пригноблених селян, а для православних – захисниками віри проти унії, яку сприймали виключно як спробу «ляхів» пригнобити українську церкву. Зате в очах шляхти, уряду та католиків з уніатами польний гетьман Станіслав Жолкевський став героєм, що врятував країну від страшного бунту

Невеличкому загону козаків дійсно вдалося втекти, і Жолкевський не став його переслідувати. Ті, хто вижив, міг вступити на службу до Жолкевського або вертатись додому. Чимало козаків дійсно перейшли на гетьманську службу, і супроводжували гетьмана в його останньому поході. З цього походу він виніс для себе численні уроки – і серед інших, те, що військо має за будь-яких умов зберігати дисципліну, а також що слова, дане ворогу, треба дотримуватись за будь-яких умов. Ці уроки (як і тактика швидкого наступу) допоможуть нашому гетьманові пізніше, у зустрічах з іншими противниками в інших краях. А поки що – на Жолкевського чекала і слава переможця, і омріяний відпочинок в Жовкві, в новому замку біля милої дружини.

Більше про історію Жовкви та Жолкевскького можна дізнатись за телефоном:

(050)927-63-21

КАЛЕНДАР ПОДІЙ

Іконописна школа

  В. Заславський Жовківська іконописна школа http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region...

Як Дорошенко з Мазепою Крехів від татар рятували

РІСУ, Віктор Заславський, 19.03.10Історія та легендиБудь-яка стара фортеця завжди приваблює туристів...

Чекаючи на Євро...

Веселі карикатури Ігоря Бежука до Євро-2012

Наші проекти

У 2013 році Жовква виграла кілька проектів, присвячених розвитку туристичної інфраструктури. В цьому...

Карпати - інфо

Карпати.info - це каталог туристичних послуг в Українських Карпатах. В каталозі розміщена інформація...

Як дістатись машрутним таксі?

Зі Львова до Жовкви Ви можете дістатись з центральної частини міста. З площі св. Теодора (напроти...

Як дістатись автомобілем?

- Автомобілем Якщо ви їдете в наші краї до нас власним транспортом – авто, мікроавтобусом або автоб...

Як дістатись автобусом?

  Автобусом Через Львів Автобусом до Львова можна дістатися майже з будь-якого міста Європи чи Ук...

Як дістатись залізницею?

Залізницею Усі любителі залізничного транспорту можуть приїхати до Жовкви через Львів. Переважна...

Правила екскурсійної діяльності

!!! УВАГА !!! Правила екскурсійної діяльності у м. Жовква: Усім ескурсоводам та туристичним фірм...

  • Іконописна школа

    Неділя, 22 травня 2011, 11:16
  • Як Дорошенко з Мазепою Крехів від татар рятували

    Вівторок, 15 березня 2011, 14:28
  • Чекаючи на Євро...

    Середа, 18 квітня 2012, 10:38
  • Наші проекти

    Середа, 11 січня 2012, 00:00
  • Карпати - інфо

    Субота, 17 липня 2010, 17:10
  • Як дістатись машрутним таксі?

    Понеділок, 11 серпня 2008, 11:17
  • Як дістатись автомобілем?

    Середа, 30 липня 2008, 22:27
  • Як дістатись автобусом?

    Понеділок, 11 серпня 2008, 01:13
  • Як дістатись залізницею?

    Понеділок, 11 серпня 2008, 01:13
  • Правила екскурсійної діяльності

    Понеділок, 26 грудня 2011, 00:00

ПОДІЇ У ЦЬОМУ МІСЯЦІ

листопада 2017
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

ДО ПОДІЇ ЗАЛИШИЛОСЬ

No event found.

Голосування

Что сейчас происходит на Юго-Востоке Украины?