Цікаві пропозиції

Погода

 

Text Size

М.Кубай Петро І в Жовкві (оновлено 02.01.2012)

 

 

М. Кубай

Петро І в Жовкві

 

Петро І

Король Ян Собеський з синами Якубом та Костянтином. Саме Якуб та Костянтин Собеські приймали Петра в Жовківському замку

Август Сильний, союзник Петра у війні проти шведів

Карл ХІІ, король Швеції

Замок у Жовкві

Станіслав Лещинський, «шведський» ставленик на престол Речі Посполитої

Карл ХІІ

О. Меншиков, соратник Петра І

І. Мазепа, український гетьман

image017

Апофеоз Мазепи. Гравюра

Скромний палац Петра І в Петербурзі…

…і розкішна резиденція Меншикова

 

Одним з найважливіших і найважчих періодів в житті видатного російського царя-реформатора і полководця, першого імператора Росії Петра Олексійовича Романова була Північна війна із шведським королем Карлом ХІІ 1700-1721 років. В цьому періоді особливе місце займає його тривале, більше 4-х місяців, перебування в Жовкві зимою 1706-1707 років. Для дослідників і всіх, хто цікавиться життям та діяльністю Петра І, дещо загадковими залишаються обставини і причини його тривалого перебування в невеликому містечку на Галичині. Жовква стоїть якби винятком у тому дуже напруженому періоді життя Петра І, коли кілька років підряд він ніде надовго не затримувався, змушений був жити в дорозі, проїжджаючи в сідлі, на санях чи в похідній кареті по кілька тисяч кілометрів на рік.

Висвітлюючи обставини цього перебування, важливо сказати кілька слів про саме місто Жовкву. Невеличке місто Жовква (населення 13,5 тис. мешканців) сьогодні є адміністративним центром району у Львівській області, знаходиться в 23 км на північ від Львова. Через місто проходить міжнародна траса Львів – Рава Руська – Люблін – Варшава, тут від неї відгалужується також міжнародна траса на Володимир Волинський – Брест – Прибалтику. Місто лежить біля північно-східних крутих уступів дуже цікавого в багатьох відношеннях, мальовничого горбогірного пасма Розточчя, по якому проходить Головний Європейський вододіл, важливі межі флори і фауни Європейського континенту. До Розточчя тут примикають інші природні області – рівнина Малого Полісся та Грядове Побужжя. По цьому краю Розточчя пролягає також межа історичних земель Галичини і Волині, знаходяться численні городища древніх літописних міст Червоної Русі, так звані Червеньські гради.

Жовква є одним з найцікавіших історичних міст України. Закладена в кінці XVI ст. в бурхливу епоху війн і будівництва оборонних міст, у свій час досягла високого розвитку в багатьох сферах мистецтва і культури, зайняла важливе місце в історії Польської держави і Європи в цілому. Своєму розвиткові та історичному значенню Жовква завдячує багатьом видатним особам – просвіченому засновнику і власникам міста, її будівничим і митцям, а також високим ідеям європейського гуманізму, закладеним в її основу при будівництві. Місто закладено на досконалих принципах так званих „ідеальних міст” європейського Ренесансу у 1594 році видатним державним діячем, полководцем і письменником, коронним гетьманом, канцлером (з 1618 року) Польської Республіки Станіславом Жолкевським. Будівничими міста були відомі архітектори італійського походження Павло Щасливий (Паоло де Дукато Клеменсі), Павло Римлянин (Паоло Домінічі) та Амброзій Прихильний (Амброзіо Натклаус Ваберене). Останній у 1640-х роках закінчив будівництво зовнішніх оборонних споруд міста за голландською школою фортифікації.

Жовква також є найбільш імовірним місцем народження та дитинства засновника Української держави у XVII ст. гетьмана України Богдана Хмельницького. До цього часу документів про місце і дату народження Б.Хмельницького не знайдено, дослідники сходяться на даті 1595 р., але висувають різні гіпотези про місце народження гетьмана. Відомо, що у Жовкві на службі сотником у гетьмана Станіслава Жолкевського перебував його батько Михайло Хмельницький з 1594 по 1605 роки (з 1605 року він став управителем майна і підстаростою у зятя Жолкевського, Руського воєводи, Корсунського і Чигиринського старости Яна Даниловича).

В 1661 році Жовкву успадковує від матері Теофілії Собєської-Данилович молодий Ян Собєський, правнук Станіслава Жолкевського. Жовква стає адміністративним центром його величезних приватних землеволодінь (11 міст, 140 містечок і сіл), а з 1674 року – приватною королівською резиденцією. Ян III Собєський (1629-1696) – видатний державний діяч і полководець, меценат мистецтв, найвидатніший король Республіки Польща. Ян Собєський заслужив славу надзвичайно талановитого полководця, отримав видатну перемогу в битві з турками під Хотином (1673), підписав договір про мир з Австрією і, командуючи об’єднаною армією європейських держав, розгромив турецькі війська під Віднем (1683), уклав мир з Московською державою (1686), зробив Польське королівство найсильнішою у військовому відношенні державою тодішньої Європи.

Жовква за нього пережила період свого найбільшого розвитку і багатства, стала відомим осередком мистецтв і релігійного життя, філософської думки, письменництва і книгодрукування, центром політичних подій європейського значення. Саме з-під мурів Жовкви у 1683 році відправляються в переможні походи на турків під Відень і Паркани величезні об’єднані армії європейських держав. В Жовкві відбуваються кількамісячні тріумфальні урочистості з нагоди великої перемоги над турецькою навалою, сюди прибувають делегації і посли усіх держав Європи з нагородами для переможця.

Маленька Жовква з населенням 1,5 тис. мешканців під кінець XVII ст. вважалася одним з найкрасивіше забудованих приватних міст-резиденцій Європи. Феофан Прокопович, видатний діяч епохи Петра І, ректор Києво-Могилянської Академії, відвідавши з Петром І Жовкву у 1698 році (по дорозі в Раву Руську на переговори і підписання союзного договору з польським королем Августом ІІ), захоплено писав: „Жолква-город, хоть и мал собой, однако славен стал... Палаты превеликие, каменные, несколько сот изб в себе имущих и как делом архитектурским так украшенные различными живопишескими картинами и шпалерами и иными дивными уборы зело великолепные...”.

На жаль, геніальний талант полководця в Янові ІІІ Собєському поєднувався з його нездатністю твердо управляти королівством і, навіть, давати лад у своїй сім’ї. Після себе Собєський залишив королеву Марію-Казимиру (гаряче кохану „Марисеньку”, француженку), трьох синів королевичів Якуба-Людвіка, Александра і Констянтина (останньому наймолодшому було 18 років, коли помер король) та дочку Терезу-Кунегунду, видану за баварського електора Максиміліана. Із смертю короля посилилися і без того сильні протистояння між королевою та синами. Старший королевич Якуб, який дуже прагнув стати наступником, так і не посів трон через активну протидію королеви, яка аж кричала на сеймі, щоб його не обрали королем. Інтриги і протистояння привели до розколу польської шляхти на два ворогуючі табори. Парадокс: найсильніша в Європі армія, найвидатніший, геніальний полководець і... нездатний король; дуже демократичний, республіканський устрій і... глибоке розтління суспільства. Такий парадоксальний розвиток подій привів до ослаблення і розорення Польщі самоволею та сусідами. Хоча історики відзначають, що такі процеси визрівали в польському суспільстві вже давно, і прихід до влади Яна Собєського лише відсунув розвал Польської держави майже на століття.

Державою став правити обраний сеймом саксонський курфюст Август ІІ, прозваний Міцним (Сильним) за свою фізичну силу. Проте, у державних і військових справах він був далеко не сильним, і далеко не найкращим союзником Петра І.

Дуже молодий шведський король Карл ХІІ у відповідь на зазіхання сусідів на його території навколо Балтійського моря (які не забарилися скористатися смертю його батька та молодістю і недосвідченістю наступника трону), незабаром проявив талант геніального полководця і у 1703 році вступив в Польщу. Армія Августа ІІ терпіла постійні поразки від чисельно менших військ шведів (як і російська армія, але остання, на відміну від першої, з часом навчилася бити шведів). Довга Північна війна мала багато дивних особливостей. Однією з них було становище Польщі, яка формально не воювала із шведами, в той час як її король був у стані війни із шведами, як правитель саксонської держави. Поразки саксонських військ дуже ослаблювали позиції польської держави.

Карл ХІІ у Польщі грабував і розоряв маєтки прихильників Августа ІІ, щоб ослабити їх вплив на сеймі при спланованому скиненні його з трону. Одночасно вів пошуки нового претендента на корону. Спочатку Карл ХІІ покладав надії на королевичів Собєських, але Якуб і Костянтин Собєські за наказом Августа ІІ були завбачливо викрадені з великого полювання в Шльонську і надовго ув’язнені в замку в Плейссенбургу, а королевич Александр відмовився прийняти корону.

Влітку 1704 року Карл ХІІ скликав у Варшаві сейм, на якому було обрано новим королем Польщі Познанського воєводу Станіслава Лещинського, на противагу Августу ІІ, що викликало нове протистояння в державі. У відповідь Август ІІ скликав у Сандомирі сейм із своїх прихильників, який підтвердив права Августа на польський трон і оголосив рішення Варшавського сему недійсними.

Станіслав Лещинський за підтримки шведів, маючи сильнішу армію, контролював більшу частину території королівства. Тут слід відмітити, що основним оплотом прихильників Августа ІІ залишалося Руське воєводство і місто Львів. Тому Карл ХІІ у 1704 році рушив із своїми військами на Русь, невеликим загоном шведи здобули штурмом Львів, наклали на нього велику контрибуцію. При цьому дуже потерпіла також Жовква та її околиці, які були неодноразово пограбовані переходами шведських, саксонських, польських та козацьких військ, в місті спалахнула епідемія.

Літом 1706 р. в Жовкву вступили російські війська. Ймовірно, тоді ж у Жовківському замку розташувалося командування російських військ, про що свідчать листи Меньшикова, написані із Жовкви у серпні 1706 р.

В липні 1706 р. деморалізований ганебними поразками Август ІІ відрікається від польської корони. Карл XII скеровує свої війська на захід, у Саксонію, займає Лейпціѓ і Дрезден. Становище Августа II стало критичним: з його голови вже злетіла польська корона, нависла загроза позбутися і саксонської корони. Рятуючи цю останню, Август восени 1706 р. таємно капітулював перед Карлом ХІІ. Головна армія Карла ХІІ вільно відгодовувалася в багатій і теплій Саксонії, грабуючи місцеве населення.

Август також випустив на волю Якуба і Костянтина Собєських. Власник Жовківського замку наймолодший королевич Костянтин з жінкою графинею Марією-Юзефою де Вессель у вересні 1706 р. на якийсь час повертається у Жовкву. Після 1709 р. він переїжджає з нею в Жовкву на постійно, веде багате великосвітське життя, влаштовує часті прийоми і з’їзди зубожілої польської шляхти, старих воїнів-соратників короля Яна ІІІ, які вважали своїм святим обов’язком хоч раз на рік відвідати родинне гніздо славного короля. Королевичі докладали немало зусиль для підтримання слави великого батька і честі старовинного роду, зокрема утримували при замку власну чималу армію чисельністю 1500 солдат, на якийсь час підняли занепале після війни місто.

Найбільш значимими подіями цього періоду в житті царя Петра І і всієї Російської держави були поразка під Нарвою, врятування армії з Гродна зимою 1705 року, придушення Астраханського повстання всередині держави та опрацювання Жовківського стратегічного плану розгрому шведів.

Армія, виведена з Гродна, знаходилась в безпеці. Вона направилася в Київ, туди ж поспішив і цар. Він очікував вторгнення шведських військ і, прибувши в Київ, почав спішно споруджувати Печерську фортецю. Карл ХІІ, проте, відклав похід на Росію. В липні 1706 р. шведський король повів свою армію на захід закінчувати порахунки з Августом II. Російська армія отримала дуже потрібну передишку і оговталася від тривалих поразок.

Надзвичайне напруження, пережите Петром протягом двох років, змінилося ніби спокійним періодом 1706-1707 років, в якому не відбувалися ні облоги, ні штурми фортець, не відбувалися бойові дії. Проте, цей рік був роком тяжкої чорнової роботи, яка заклала фундамент майбутніх перемог російської армії.

Було зрозумілим – відпочилу і відгодовану армію Карл ХІІ поведе на Росію. Тому напружений ритм життя Петра І не змінився. Йому і надалі доводиться особисто багато їздити і працювати, ніде не затримуючись; багато сил і часу забирала сама лише дорога. Свідомість відповідальності за долю держави і суджених нових перетворень вимагала особистої участі в безлічі важливих справ, особистого вникання до кожної важливої деталі. Бракувало відповідальних виконавців, підводили майже всі: поставки неякісних товарів, крадіжки, зловживання, фатальні зволікання при виконанні невідкладних завдань, – змушували викладатися з останніх сил. В багатьох справах неможливо було вивести кінці, вияснити з чиєї провини не виконуються укази.

Ймовірно, у Жовкві в цей час народився знаменитий указ Петра щодо ведення протокольних записів у державних установах: „Оголосити всім міністрам, щоб вони важливі справи, про які проводяться наради, записували, і щоб кожен міністр підписувався під прийнятим рішенням, що дуже потрібно”. А зверху власноручно дописано: „І без цього віднині ніякої справи не призначати, бо цим кожного дурість видно буде”.

Всі ці роки напруженої роботи Петро І знаходився в стані крайнього виснаження, часто хворів. В дорозі переважно лікувався сам – возив із собою похідну аптечку в скрині з порошками, мікстурами, аптекарськими знаряддями для приготування ліків. За рік – тисячі кілометрів, десятки міст. Красномовніше про крайнє виснаження може засвідчити його сюртук з того часу, збережений в музеї: сюртук як на малого хлопця, – і це при його немалому зрості.

Треба відзначити, що надзвичайна напруженість і виснажлива діяльність вимотували Петра: явно посилилася дратівливість, прояви жорстокості до підвладних.

Виняток серед безконечних поїздок склала Жовква, куди він приїхав 26 грудня 1706 р., зустрів в Жовківському замку новий 1707 рік і Паску, пробувши майже безвиїзно тут більше 4-х місяців, по 30 квітня 2007 р., лише тричі виїжджав до Львова.

Після Жовкви Петро І ще довго колесив по території Польщі, де була розквартирована армія: побував в Любліні, Варшаві, Тікотині, Гродно, Меричі, Вільні. По дорозі проводив перегляди військ. На вичерпанні сил, у Варшаві знову тяжко захворів та затримався на два місяці.

Аналізуючи події і архівні матеріали того часу, ми можемо мати уявлення про основні, найважливіші справи серед безлічі інших, якими займався Петро І в Жовкві. Численні листи, записки, укази і розпорядження, збережені з того часу, говорять про широке коло справ, в які вникав цар. Серед них можна виділити три важливі напрями: відстежування переміщення шведських військ; детальна підготовка армії і країни до вторгнення шведів; дипломатичні зусилля для закінчення війни. Насамперед, турботи про спорядження, озброєння і навчання армії, будівництво укріплень. Крім них – також управління державою і просування важливих реформ в різних галузях життя. Зокрема, в Жовкві Петром І була опрацьована граматична реформа, розроблено і затверджено нове написання кириличних шрифтів, якими ми користуємося до нашого часу практично без змін.

Енергійно готуючись до битв, Петро І здійснював із Жовкви активні дипломатичні зусилля в Голландії, Данії, Франції і Англії з метою припинення обтяжливої війни і намагання уникнути, як він писав, великого пролиття крові християнської. Проте, вся Європа була паралізована страхом перед воєнним генієм Карла ХІІ та шведською армією і надто низько оцінювала боєздатність російських військ під враженням катастрофи під Нарвою. Тому дипломатичні шляхи, навіть спроби підкупу впливових осіб не дали результатів.

Страх Західної Європи перед шведським королем був сильним і в самій Польщі. Цар не просто зосередив і тримав свою армію в Польщі і сам чотири з лишком місяців сидів в Жовкві, тричі виїздив у Львів, а потім відправився у Варшаву. Мета його полягала в тому, щоб Річ Посполиту, яка позбулася короля, хоч якось утримувати при собі союзником, тобто підтримувати ті сили в Польщі, які не визнавали королем Станіслава Лещинського. Союзний договір з Росією мав у Польщі немало прихильників і присутність російських військ активізовувала їх боротьбу із шведами та їх ставлеником Станіславом Лещинським.

В Жовкві Петро І приймав послів Львівської міської ради і уклав з нею договір про спільну боротьбу із шведами.

Крім того, Петро І в Жовкві видав кілька важливих звернень до населення Речі Посполитої, Галичини та Малоросії.

Петро І намагався також поставити прихильного собі короля. Але в цьому не досяг успіху. Він почергово пропонував корону двом братам Собєським, австрійському фельдмаршалу Євгенію Савойському, угорському князю Ференцу Ракоци, але ніхто з них не прийняв пропозиції. Кандидати на польський трон вважали, що, надівши корону на свою голову, можна залишитися без голови, адже Карл XII, звичайно, не потерпів би цього.

Безсумнівно, найважливішою справою, здійсненою Петром І в Жовкві, була розробка великого стратегічного плану оборони на випадок походу шведів на Росію, так званого Жовківського плану розгрому шведів.

На завершальному етапі цієї розробки і прийняття важливих стратегічних рішень до Жовкви на Великодні свята були викликані на велику військову раду усі міністри, генерали та інженери російської армії і союзних військ. Прибув на раду також і гетьман України Іван Мазепа із козацькою військовою старшиною.

Головне стратегічне питання, на яке мала дати відповідь рада, полягало в тому „чи давати с неприятелем баталію в Польщі, чи при своїх кордонах?”. Всі присутні висловилися за те, щоб „дати баталію при своїх кордонах, коли того необхідна потреба вимагати буде”, а в Польщі належало „томити неприятеля” нападами дрібних загонів, сутичками на переправах, а також знищенням провіанту и фуражу. Жовківський стратегічний план ліг в основу військових дій російської армії аж до Полтавської битви.

Необхідно відзначити ще одну, непомітну тоді, але ключову історичну подію, яка відбулася в у Жовкві. Перебуваючи в Жовкві, гетьман Іван Мазепа дізнався про плани Петра реформувати Гетьманщину, ліквідувати її автономію, реформувати козацькі полки і передати їх в безпосереднє управління російським чинам. У зв’язку з цим Мазепа приймає в Жовкві рішення про переговори з Карлом ХІІ і посилає до нього в Саксонію із Жовкви посланця, переодягнутого домініканським монахом.

Ще одну історичну особу необхідно згадати у зв’язку з перебуванням Петра І в Жовкві. До цього часу в Жовкві існує жартівливий переказ про те, як Петро І виганяв Меншикова з Домініканського жіночого монастиря в Жовкві. Доля правди, в цьому переказі може бути. На жаль, письменники і кінематографісти деколи подають образ фаворита царя Олексія Даниловича Меньшикова дещо карикатурним.

Проте, історичні документи зберігають дещо інший образ і риси характеру Меньшикова. Фаворит царя був людиною високого росту, струнким. На портреті поч. XVIII ст. художник зобразив видовжене, с крупними рисами лице, вольове підборіддя. Розкішний парик підкреслює випукле чоло, з-під якого дивляться розумні живі очі.

Добре відомо, що Меншиков мав тягу до розкоші, любив вишукану кухню, жінок, прекрасно одягався. Але прихильність царя Меншиков здобув не цими якостями і навіть не тим, що був, навдивовижу, дуже акуратним виконавцем. Петру І пригодилася насамперед невичерпна енергія і проявлена всюди ініціатива Меншикова, його діловитість і талант організатора. Виходець з народу, неграмотна людина, яка до кінця днів своїх не навчилася ставити розбірливий підпис під документами, Меншиков тим не менше умів справлятися з усіма, навіть дуже складними дорученнями, і при цьому викладався повністю, як і цар, – чи то хоробрий наліт під градом куль на ворожі лави, чи управління приєднаними територіями. Особиста відвага і мужність Меншикова була безсумнівною. Безсумнівно, саме Меншиков був реальною опорою і моральною підтримкою царя в ці важкі роки.

Кубай Михайло Володимирович,

директор Державного історико-архітектурного

заповідника у м. Жовкві

м. Жовква, березень 2007 р.

фото додані адміністратором

 

 

Більше про історію Жовкви можна дізнатись за телефоном:

(050)927-63-21

 

 

КАЛЕНДАР ПОДІЙ

Іконописна школа

  В. Заславський Жовківська іконописна школа http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region...

Як Дорошенко з Мазепою Крехів від татар рятували

РІСУ, Віктор Заславський, 19.03.10Історія та легендиБудь-яка стара фортеця завжди приваблює туристів...

Чекаючи на Євро...

Веселі карикатури Ігоря Бежука до Євро-2012

Наші проекти

У 2013 році Жовква виграла кілька проектів, присвячених розвитку туристичної інфраструктури. В цьому...

Карпати - інфо

Карпати.info - це каталог туристичних послуг в Українських Карпатах. В каталозі розміщена інформація...

Як дістатись машрутним таксі?

Зі Львова до Жовкви Ви можете дістатись з центральної частини міста. З площі св. Теодора (напроти...

Як дістатись автомобілем?

- Автомобілем Якщо ви їдете в наші краї до нас власним транспортом – авто, мікроавтобусом або автоб...

Як дістатись автобусом?

  Автобусом Через Львів Автобусом до Львова можна дістатися майже з будь-якого міста Європи чи Ук...

Як дістатись залізницею?

Залізницею Усі любителі залізничного транспорту можуть приїхати до Жовкви через Львів. Переважна...

Правила екскурсійної діяльності

!!! УВАГА !!! Правила екскурсійної діяльності у м. Жовква: Усім ескурсоводам та туристичним фірм...

  • Іконописна школа

    Неділя, 22 травня 2011, 11:16
  • Як Дорошенко з Мазепою Крехів від татар рятували

    Вівторок, 15 березня 2011, 14:28
  • Чекаючи на Євро...

    Середа, 18 квітня 2012, 10:38
  • Наші проекти

    Середа, 11 січня 2012, 00:00
  • Карпати - інфо

    Субота, 17 липня 2010, 17:10
  • Як дістатись машрутним таксі?

    Понеділок, 11 серпня 2008, 11:17
  • Як дістатись автомобілем?

    Середа, 30 липня 2008, 22:27
  • Як дістатись автобусом?

    Понеділок, 11 серпня 2008, 01:13
  • Як дістатись залізницею?

    Понеділок, 11 серпня 2008, 01:13
  • Правила екскурсійної діяльності

    Понеділок, 26 грудня 2011, 00:00

ПОДІЇ У ЦЬОМУ МІСЯЦІ

листопада 2017
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

ДО ПОДІЇ ЗАЛИШИЛОСЬ

No event found.

Голосування

Что сейчас происходит на Юго-Востоке Украины?