На околиці Жовкви, там де закінчувалось Львівське передмістя, збереглась церква пресв. Трійці, чудовий зразок української народної сакральної архітектури, а також типовиий приклад “церкви для бідних” - храму який будували мешканці передмістя, які не входили в цехи, не продавали свої товари на центральній площі, і тому не мали таких прибутків як “повноцінні” міщани.

Через це церкви на передмісті були менщини ніж в центрі і будувались переважно з дерева. Архітекторами таких храмів були зазвичай народні майстри, які не змінювали свої прийоми багато століть, і дерев’яні церкви у XVIII ст. будувались так само як і кількасот років тому: зрубна конструкція, дрібні елементи скріпдені дерев’яними кілками, дах вкритий ґонтом. За давніми українськими традиціями, церква тридільна (вівтар, нава і бабинець) і трибанна, з піддашшям. Унікальна риса храму - мурована ризниця, яка гарантувала порятунок хоча б частини церковного майна в разі пожежі.

Церква зведена у 1720 р., стараннями мешканців передмістя і королевича Владислава Собеського. У 1929 р. був звершений іконостас, над яким працювали майстри Жовківської іконописної школи (можливо, і сам Іван Руткович). Автором намісних ікон Спаса і Богородиці інколи вважається Василій Петранович, приворний художник Собеських, голова братства при церкві Різдва Христового і член жовківського магістрату.

Дивовижно красиве різьблення було виконане майстрами з родини Стобенських. Майстри з цього клану прикрашали храми по цілій Галичині, а двоє з них заснували сницарську школу в Києві. Загалом, іконостас в цій церкві є однією з найвизначніших пам’яток живопису українського бароко. Цікавим також є розпис вівтаря.

Біля храму збереглась дзвіниця кін. ХІХ ст., а також стовп електрифікації з 1933 р. Церква Пресв. Трійці внесена до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Поселення Винники, яке існувало ще за часів Галицько-Волинського князівства, після заснування Жовкви досить швидко перетворилось на одне з передмість (хоча юридично і залишалось окремим селищем). У 1705 р. тут була зведена дерев’яна церква Різдва Богородиці - скоріш за все, на місці більш давньої святині.

Храм побудували стараннями пароха Йосифа Керницького і його дружини Ірини. Напевно, не обійшлось і без допомоги селян і власника Жовкви, королевича Констянтина Собеського. Церква відносно невеличка, тризрубна, однобанна, з піддашшям. Біля храму - сучасна дзвіниця і цвинтар, на якому збереглись поховання винниківчан ще з ХІХ ст. За кілька років після зведення церкви був докінчений іконостас, над яким працювали різні майстри Жовківської школи.

Деякі ікони є блискучим зразком українського бароко, особли- во Різдва Богородиці, блискуче поєднання європейських і давньоруських елементів з додаванням суто українського колориту.