Село відоме завдяки печерному монастирю, заснованому за часів Київської Русі. Спочатку монахи пристосували вже ічнуючу печеру під церкву і келії, а пізніше, коли монастир почав розвиватись, викопали нові підземні коридори, келії і каплиці які простягались на десятки метрів. Страдецькі печери згадуються у Повісті Временних Літ у 1242 р. під назвою “Печери Домажирові”.

 

Монастир був знищений під час монгольських навал. Лише у 1841 р. на нього звернули увагу галицькі краєзнавці. До страдецьких печер почали ходити туристи та прочани, а у 1936 р. Папа Римський благословив влаштувати тут Хресну Дорогу, яка починається від церкви на горі з печерним монастирем, обходить гору і підводить до входу у печери.

У 1941 р. перед віступом Червоної армії енкаведистами був закатований місцевий парох о. Микола Конрад разом з дяком Володимиром Приймою. У 2001 р. мученики були офіційно беатифіковані.